Після виграного матчу в Одесі з рахунком 1:0 над збірною Литви головний тренер національної збірної України Олег Блохін на післяматчевій прес-конференції був втомлений однак задоволений.

- Чим ви поясните настільки малу кількість гольових моментів, створених вашими підопічними у воріт литовців?
- Ви хочете, щоб я зараз відповів за весь український футбол? Я працюю з командою два дні. За цей термін ви зумієте навчити футболістів реалізовувати моменти? Це питання - клубним тренерам, наставникам дитячих футбольних шкіл. У мене немає на нього відповіді.

- Ви задоволені результатом сьогоднішнього матчу?
- Насамперед, я задоволений тим, що нам вдалося взяти три очки. Ми припускали, що буде важка гра - так воно й відбулося. Хоча використовуй ми моменти, створені в першому таймі, надалі було б значно легше. Нажаль, з реалізацією в нас поки проблеми - і з цим нічого не поробиш. Що говорити, якщо в чемпіонаті України кращі бомбардири забивають за сезон 13 м'ячів, та й ті - іноземці. Це проблема всього українського футболу. Немає в нас гарних нападаючих.

Як я вже говорив раніше, збірна Литви - добротна команда з насиченою обороною. У попередніх матчах відбірного циклу вона пропустила всього чотири м'ячі. Тому я цілком задоволений результатом. Взявши шість очок у двох іграх, ми виконали намічений план. Йдемо за графіком.

- Останні двадцять хвилин наша команда грала від оборони. Діяти так змусив суперник або це була ваша установка?
- Думаю, це природно: команда все-таки втомилась. Литовці почали навантажувати нашу оборону довгими передачами. Бажання втримати рахунок у таких умовах цілком зрозуміле.

- Які слова ви знаходите для Максима Калиниченко, що у кожному матчі грає за збірню так, немов він зі своїми партнерами по команді проводить дні й ночі?
- Ці секрети я ніколи не розкрию (сміх у залі). Це - професійна таємниця. Кожний тренер працює по-своєму й уміє знаходити необхідні слова. Якщо мені це вдалося - добре, ні - виходить, погано працюю.

- Які корективи ви хотіли внести в гру, коли робили заміни?
- Ми почали програвати середину поля, після чого стали виникати проблеми. Наші футболісти не могли розібратися із гравцями середньої лінії литовської збірні. Це відбулося після того, як Данилявичюс висунувся вперед, а Калонас став виконувати роль плеймейкера. Ми ніяк не могли перешикуватися й зрозуміти, що робити. До того ж, у такому шумі гравці не чують підказок, заграються - звідси й проблеми. Потім, коли футболісти одержали конкретні завдання, характер гри трохи змінився. Що стосується виходу на поле Воробея, то вона була продиктована нашим бажанням підсилити швидкість на правому фланзі, тому що Гусєв до того моменту вже "підсів". Якби в мене була можливість провести ще одну заміну, я б нею також скористався.

- Олег Володимирович, чи не здалося вам, що в ряді епізодів Шевченко гальмував швидкість розвитку, атак збірні України?
- Не думаю. Може, у якихось епізодах так і було. Але поки я не подивлюся касету із записом матчу, нічого конкретного сказати не можу. Я вважаю, що другий гол ми забили все-таки "чисто". Хто перебував у положенні поза грою - не знаю.

- Що з вашої установки не вдалося виконати? Як уважаєте, чому?
- Насамперед, не виконали установку при розборі гравців під час стандартних положень. Нам ледве не забили Данилявичюс і Климавичюс із лінії воротарської, і це незважаючи на те, що наші гравці були інформовані. Знали вони й про те, що в складі збірні Литви є футболіст, що вкидає м'яч із ауту на сорок метрів. Отут та ж проблема. Хоча я не пам'ятаю на своєму віці, щоб у моє перебування тренером збірної при стандартних положеннях у нас були такі проблеми. У чому причина? Напевно, це нервозність, неуважність. Як бачите, у другому таймі подібних моментів практично не виникало.

- Підтримку трибун відчували?
- Чесно говорячи, я був весь у грі - у таких випадках нічого не чую. Але підтримка була гарної, а іншої вона й не могла бути.

- Ви б хотіли проводити матчі збірні в Одесі знову?
- Чому б і немає? Однак якщо матчі збірної будуть постійно проводитися в Одесі, то в інших містах нас не зрозуміють.

- Чи задоволені ви грою своїх підопічних і кого з них могли б виділити?
- По-перше, я нікого ніколи не виділяю - чи програє команда або виграє. Я хочу сказати, що в цілому я повністю вдоволений. Сьогоднішній матч нагадував мені нервовий характер відбірного матчу попереднього циклу зі збірною Грузії. При спарених іграх так звичайно буває. Комусь гра сподобалася, комусь - ні. Ще раз повторюся: ми грали на результат. Після першого тайму, коли рахунок був 0:0, нам потрібно було будь-що забивати. На щастя, удалося. У противному випадку критики, напевно, було б більше, ніж можна собі представити. Хоча, чесно кажучи, навіть при нічиїй нічого не було б загублене. Вигравати все підряд неможливо. Тим більше, як я вже говорив, збірна Литви - дуже гарна команда, що по класі нічим не уступає збірні Шотландії. Багато хто з їх гравців виступають за кордоном.

- Ваше відношення до питання про можливу натуралізацію нападаючих-іноземців для збірної країни?
- Кого ви конкретно маєте на увазі? Назвіть.

- Окодуву, наприклад...
- Він у своєму клубі не грає в основному складі. Ну немає в нас нападаючих! Потрібно школи піднімати й готовити своїх вихованців. І справа зовсім не в натуралізації. До того ж, щоб це зробити, потрібно, щоб людина прожила хоча б п'ять років в Україні. Я вважаю, що свої завжди краще, ніж чужі.
WWW.CHAMPION.COM.UA